【Філософія качиної ніжки: про незнання, що освітлює душу.】

 Днями вперше тримав у руках свіжу качину ніжку — готував її, давав їй вогонь. Відчуття було таке саме, як при приготуванні курятини.

Та для мене, хто ніколи раніше не стикався з цим, вона здавалася даром з іншого світу.

Проте те, що вийшло, виявилося дивовижно незвичним створінням — неначе я порушив якийсь важливий, невидимий лад речей.

Наступного дня я повернувся до крамниці, де купував її, і запитав:  

— Як саме треба з цим поводитися?

Господар, з м'якою усмішкою в голосі, відповів мені:  

— Га? Та це ж уже готове. Просто підігрійте, щоб жир тихо розтанув. У мікрохвильовці. Так легше.

У ту мить час стиснувся до одної точки, і я побачив — неначе в дзеркалі — всю глибину свого незнання.

Ніколи раніше я не приймав власну недолугість з такою тихою, ніжною радістю. І сам усміхнувся.

Додав ще, що маю вади зору, і запитав докладніше. Він почав пояснювати надзвичайно уважно, повільно, вибираючи слова.

Адже є мовчазні правила, які не прочитати оком материкового досвіду — якщо не сказати, то не передається.

І все ж тепер, у тиші, серце щемить: чи не приніс я йому зайвого клопоту своєю обережністю?

** Про сутність цього тексту: **  

Це роздум про те, як незнання може стати не соромом, а світлом — якщо зустрічає людяність. Про те, як крихка гідність помилки перетворюється на тиху мудрість, коли її приймають з усмішкою. І про вічне питання: чи не обтяжуємо ми інших, коли просимо допомоги — або ж саме в цьому і народжується справжня близькість?

いつか、置かなくてはと思っていたけど

 X：Object122

新年なので、久方ぶりにBloggerの編集。

新しいアイコン

Faust Ic

新しいアイコンを依頼し、購入。

可愛いかわいいと、何故か同志達はハグを求めてくる。

Zoneの「良くある」怖い話

 [PDA音声録音開始]

　昨夜、奇妙なことが起きた。

　ストライダーが外出している間、一人で作業室に居て、ハーブの調合をしていると、玄関のドアがゆっくりと開く音が聞こえた。

　足音は聞こえない。風か、と思ったが空気の流れは感じられない。

「ストライダー？」

　呼びかけても返事はなし。

　コントローラー能力で周囲の生命反応をスキャンしたが、私以外に何も検出されない。それなのに、確実に「誰か」がそこにいる気配がする。「何か」ではなかった

　台所へ向かう足音が響く。まるで素足で歩いているような、ぺたり、ぺたりという音。

　しかし床に触れても、足跡の温度も湿り気も残っていない。

　冷蔵庫が開く音。

　中身を物色するような音。だが何も取られていない様子だった。

　その「何か」は私の前を通り過ぎて、奥の部屋へ向かった。サイフィールドに薄っすらと人型の影のようなものが映る。

　しかし、それは記憶の残像のように曖昧で、気を抜くと消えてしまう。

　30分ほどして、ストライダーが帰宅した。質量のある気配だ。

「おかえり」と作業室から声をかけると、彼は困惑して大きな声で答えた。

「え？俺はまだ玄関にいるよ。今入ったところだ。...今、出迎えてくれたのは誰だ？」

　Zoneには、生きているとも死んでいるとも言えない「何か」が存在する。それは本来なら見えてはいけない。

　それは時として、愛する人の姿を借りて現れるのかもしれない。今日にも、君の側で、それは君を「見て」いる……

[録音終了]

ある日の出来事

 焼かないフルーツタルト、ノーベイクタルトを作って、スペードと呼ばれるヌーンタイダーに録画等を任せてみた。

意外にも、私は独り言が出ないらしい。いや、自覚していたら“独り言”にならないのか。

後々レシピも添える等して、覚書にしよう。

該当のリンクを開く。